День із життя тренера (силачі на помості)
Ніхто не хотів здаватися. Битва силачів тривала вже другу годину: у нелюдській напрузі здувалися м'язи, саднило стерті долоні, дзвеніли диски, безжально накинуті на гриф, котрий стогнав від перевантаження (чи жарт - по п'ять дисків з кожного боку!). «Підстрахуй», - мужнім баском прогудів «силач намбо уан», «силач намбо ту» охоче застрибнув на страхувальну платформу, з викликом поглядаючи на всі боки.
Я вже знав, що зараз станеться. Залишалося тільки з... більшеДень із життя тренера (силачі на помості)
Ніхто не хотів здаватися. Битва силачів тривала вже другу годину: у нелюдській напрузі здувалися м'язи, саднило стерті долоні, дзвеніли диски, безжально накинуті на гриф, котрий стогнав від перевантаження (чи жарт - по п'ять дисків з кожного боку!). «Підстрахуй», - мужнім баском прогудів «силач намбо уан», «силач намбо ту» охоче застрибнув на страхувальну платформу, з викликом поглядаючи на всі боки.
Я вже знав, що зараз станеться. Залишалося тільки захоплюватися методичною витонченістю силачів: у їхні роки своїм розумом дійти до такого...
Поки один тиснув лежачи, інший у цей час виконував щось середнє між становою тягою, шрагами та підйомами на біцепс, причому обидва працювали з тією ж штангою! Що характерно, страхуючий до кінця підходу втомлювався набагато сильніше - ще один безперечний доказ більшої енергомісткості станових тяг у порівнянні з жимами лежачи.
«Ииить!»: дійство почалося. Ширина хвату молодого атлета сміливо дозволяла класифікувати вправу як «розведення зі штангою лежачи».
Десятки присутніх у тренажерці у цей момент, заворожено спостерігали за методичним, потужним, невідворотним рухом вгору - вниз, вгору - вниз ... «Треба ж, який гнучкий хлопець - так працювати тазом!» - захоплено промовив хтось.
На противагу тазу, штанга, на жаль, майже не рухалася, ну, можливо, сантиметрів на 15. Нарешті, видавши утробний звук сумнівного походження, що означав, мабуть, крайній ступінь втоми, «силач намбо уан» ефектно кинув штангу на стійки.
Відразу пролунав новий звук, набагато голосніший. «Невже силачі знов на помості, ото працюють хлопці, молодці!» - подумалося мені, але піднявши голову, я побачив, що «силач намбо ту». зістрибнувши зі страхувальної платформи, талампає у мій бік, підвиваючи від болю і зрошуючи підлогу кров'ю "натурального атлета" з прищемленої долоні.
Відпрацьованим до автоматизму рухом я сунув йому аптечку: на сьогодні зі страхуванням Містера Гігантський Жим було покінчено.
До штанги, що звільнилася, відразу вишикувалася черга за п'ятикілограмовими дисками.
